21 вересня

Вчора був день відпочинку – майже штиль. Перед сильним вітром. З хвилини на хвилину чекаю підсилення вітру в два рази. Взяв рифи. Поїв наперед. Ніби готовий. Хоча ніколи не знаєш непевно. Перед циклоном проходить досить чітка межа безвітря і вітру, – смуга дощу. Якраз тепер знаходжуся в ній. Це до ранку.
Прийшов вітер. Починають рости хвилі. Іду курсом бейдевінд – гостро до вітру. Еней скаче з хвилі на хвилю, падає носом вниз і сильно б’ється об воду. Так буде приблизно добу. Після чого вітер має трохи стихнути. Тоді спробую повернути на захід, в сторону Маурітіуса. Якщо ж не вдасться утримувати курс, продовжу рухатися на південь, до центру циклону, де вітру нема зовсім. Треба буде знайти точку в перехідній зоні з помірним вітром і утримуватися на цій межі.
Через годину відвернув на захід градусів на 20. Курс бейдевінд і круті хвилі занадто сувора комбінація при сильному вітрі – човен б’ється об воду. Зайве навантаження. Курс з більшим кутом до вітру спокійніший. Як вітер стихне, поверну знов південніше.
Але це був тільки початок. Пориви вітру досягли понад 30 вузлів, хвилі короткі, круті, до п’яти метрів, не дали змоги використовувати підрулювач. Чотири години я ручно йому допомагав, але стомився і вирішив лягти в дрейф. Для цього треба перекинути геную на навітрений борт. Замітив, що під тиском вітрила обірвався лейзіджек (мотузки, що підтримують вітрило) з підвітренного боку і обірваний кінець тягнеться по воді. Дістав його багром і прив’язав до стійки біміні. Почав увалюватися, бо достатньо привестися Еней не схотів в такий вітер, щоб зменшити тиск на вітрило і перекинути його на навітрений сторону. Прийшла хвиля і нас розвернуло. Гік самовільно перекинувся на іншу сторону, як звичайно, з гуркотом і тріском. Гікашкот закрутився кругом себе кілька разів. Не розумію чому гік перескочив. Адже я спеціально прив’язав його, щоб цього не сталося. Всеж треба скрутити геную. Почав скручувати – не йде. Виявляється канат закрутки генуї якимось чином вискочив з котушки. Очевидно після удару тієї хвилі. Поповз на ніс поправити – не вдалося. Знов почав приводитися і потрошки таки закрутив частину вітрила. Підтягнув шкотовий кут генуї на навітрений сторону, вибрав грот, і зробив поворот, щоб поставити човен на курс. Гік знов перескочив, тепер заплановано, але потягнув за собою обірваний лазіджек, якого вітер встиг закрутити кругом шкота, і який зачіпився за стійку біміні, готовий її зламати. Я вихопив ножа і обрізав мотузку. Ніби все стало на місце. Глянув наверх – сюрприз – генуя розірвана в двох місцях. Не витримала таких різких маневрів. Підтягнув вітрило так, щоб розірване місце мало найменше навантаженя, і заліз всередину сохнути.
Тепер сижу, думаю, як бути далі. Прогноз погоди не виглядав таким серйозним, як виявився. І я хотів пройти вітровий зону якнайшвидше – Еней йшов сім вузлів і більше. Якби знав, ліг би в дрейф відразу. Тепер гловне, щоб пірване вітрило витримало натиск вітру, поки він стихне. Я маю ще одну геную, але міняти вітрило при такій погоді нереально. Вітер почне стихати через добу. А там діятиму за обставинами. До Маурітіусу ще більше тисячі миль.
Виглянув назовні – ще одне пошкодження – вітер пірвав частину спрейхуд (товста пластикова плівка спереду, що захищає від вітру і бризок). Що далі?