15 вересня

Зранку знайшов на палубі два кальмарчики. Очевидно їх закинула на човен велика хвиля. Забризкали чорнилами все кругом. Але наступна хвиля змиє.
Сьогодні по прогнозу погоди швидкість вітру знизиться з 24 до 20-22 вузлів. Завтра знов зросте. Вікна по підвітреному борту покрилися шаром солі. Крізь них тепер нічого не видно – як через скляні двері до душової кімнати. Мені край треба залатати геную. Інакше вона не доживе до порту. Хотів спустит вітрило частково, бо дірка не дуже високо. Не вийшло. Дочекався проміжку між поривами вітру, привівся, тобто став носом до вітру наскільки можливо щоб скинути швидкість, і стягнув вітрило на палубу. При цьому прийшлося воювати з вітром, бо він намагався зайти в склади вітрила, підняти його і скинути його в воду. Вітер таки зробив шкоду – дірка з 10 сантиметрової виросла до 60 сантиметрів довжиною. Прийдеться довше шити. Зашив. Тепер найскладніша частина – підняти геную на місце. Спочатку думав зупинитися, як перед тим. Потім вирішив спробувати на ходу. Якщо справжній вітер, тобто вітер відносно нерухомої точки, дме 20 вузлів, то вимпельний, на човні, що рухається за вітром зі швидкістю чотири вузли, буде тільки 16 вузлів. Направив Енея строго за вітром (це курс називається фордевінд), включив електричний автопілот. Спрацювало. Автопілот, якого я за традицією називаю Джорж, стогнав і на великих хвилях збивався, але своє завдання виконав. Вся процедура зайняла біля шести годин з перервою.
До того, що мої раковини на камбузі і в гальюні “розмовляють” на певних курсах я вже звик. А тепер, с тих пір, як почався вітер, з’явилися нові звуки з носової частини, де кріпиться середня відтяжка щогли. Можна розібрати лише кілька слів і словосполучень. Але найцікавіше, що вони дуже нагадують голос, а головне до болю знайомі емоційні інтонації колишньої дружини. Чи че тиждень складної погоди і втома на мене так вплинули, витягнувши асоцації з глибин пам’яті, чи може щось метафізичне?