Сьогодні штиль. Деколи легенько дує з різних сторін. Спробував два рази по годині пройти під двигуном, але посер моря це невдячна затія- шумно і ніколи не знаєш, що буде далі з вітром. А 900 миль під мотором не пройти. Крім того, оберти знов почали коливатися – десь підтягується повітря в систему.
Зранку по радіо мене викликав патрульний військовий корабель. Близько не підходив, залишався на відстані трьох миль. Задав звичайні питання, чемно.
В середині дня пролетів патрульний літак. Ми вже знаємо один одгного в лице. Деколи навіть хочеться почати приватну розмову, але я наважуюся, а їм недозволно по службі. Нічого не запитували.
Одна австралійська пара скаржилася мені, що постійний контроль їм докучає. А мені навіть приємно – можна трошки поговорити.
Ще один спекотний і безвітряний день пройшов. Тепер п’ятнадцять хвилин до мальовничого заходу сонця в воду. Подув легенький бриз. Життя налагодилося. Море тихе, рівне, спокійне. Ніжно рябить від подихів вітру.
Через кілька днів показують вітер з південного заходу. Якщо це правда, то треба пройти дальше на південь. Тоді є можливість вийти одни галсом до острова Роті, після якого можна буде взяти північніше і дійти до Балі. Але це якщо вітер не зміниться.
