Останні два тижні принесли багато вражень.
За 20 миль до Таїті вітер стих і я дійшов до марини під мотором з великим внутрішнім напруженням.
Справа в тому, що на атолі Факарава я викачав з під мотора 20 літрів пального – знов насос високого тиску створив проблему. Очевидно гайки в його конструкції не були достатньо затягнуті і з часом пальне почало прососочувати через зєднання в його конструкції. Кожен раз, коли заводив двигун з насоса текло пальне.
На диво, на цей раз його витекло небагато. На минулому тижні зайшов в спеціалізований магазин і купив спеціальні компресійні шайби, а позавчора і вчора зняв насос, підтягнув і закріпив кріплення, замінив шайби, завів двигун – все виглядає нормально. Кожен раз сподіваюся, що ця частина відремонтована надовго, а проблема постійно повертається. Може на цей раз?
День, коли я купував шайби, надовго запам’ятається. Через ціну. За 12 маленьких простих алюмінієвих кружочків запросили 36 доларів. Від такої несподіванки я довго приходив до тями. З усіх країн, де я поки що був, найвищі ціни – у Французькій Полінезії.
Мені пощастило з місцем стоянки – марина Папеете – в самому центрі Папеете, новенька, з нічним підводним освітленням, недалеко від основних магазинів. Обладнання офісу ще не закінчене і тому ціна в два рази менша ніж мала би бути. Дякуючи підказці Сергія з “Валентини”, котрий прийшов сюди за тиждень переді мною, я встиг стати на останнє вільне місце.
Таїті – найбільший острів Французької Полінезії, а Папеете її столиця. В центрі острова – гори, поросші джунглями, з гарними долинами і водоспадами. Кілька з них ми відвідали. Периметр острова густо заселений. Індустрія нерозвинена, корів туристичної і ремонтних майстерень різного розміру і напрямку. Сильно відчуваєть французької вплив. З рештою Франція утримує цей регіон, і досить щедро. Рівень життя високий. Мінімальна платня десь біля 1200 євро. Офіційна валюта – полінезійський франк.
