Дощ продовжується, вітер назустріч. Приходиться ходити галсами, деколи під мотором, коли вітер спадає зовсім. Все ніяк не виберемося з зони дощів, яка споріднення з зоною штилів. До того ж зона штилів динамічна і змінює форму постійно. Я втікаю, а вона доганяє. Сьогодні вона вигнулася і перегнала мене показавши, що моя заява ніби я вийшов з зони нічого не варта, і що треба бути обережнішим зі словами, особливо в обставинах які поза моїм контролем. Але два дні у масштабах океану – це ніщо.
Ритмічний рух допомагає увійти і перебувати у стані молитви, або медитації – хто як це називає. Бачили, як моляться хасиди? Вони ритмічно і досить активно хитаються взад-вперед. Активність хитання відображає силу наміру в молитві. Так само мусульмани б’ють поклони. Давно не бачив чогось подібного у християн – ця релігія стала комфортною. Так само діє піший похід на довгу відстань, або довгий біг та інша подібна фізична активність. Тут ключ у ритмічності. Коли погода стабільна і вітрила настроєні, і зроблено все, що можливо для руху вперед, човен днями рухається самостійно, ритмічно погойдуючись на хвилях. Це дуже добре тло для медитації-молитви. Відсутність людей та інших зовнішніх подразників підсилює це. У звичайному житті буває складно заставити себе регулярно молитися. У морі ритмічність не залишає вибору. При бажанні і свідомій взаємодії з нею можна навчитися молитися природнім шляхом.
