Наблюдаючи місцеве повільне і спокійне життя пробую знайти пояснення цьому. Напевно тому, що великий контраст між тим, звідки я прийшов півтора місяці тому – з однієі з найбільших у світі митрополій з високим ритмом щоденного життя.
В порівнянні тут, на острові з 7,000 населення не рахуючи туристів, щоденне життя виглядає плавним, спокійним і гармонійним. Без американської напруженості і пострадянської грубості. Можливо через стару европейською культуру, або через стабілізоване за сотні років суспільство, або віддаленість острова від материка, малий розмір, невисоку, але однорідну демографічну щільність.
Хтось сказав, що океан відкриває простір для думок. Правильніше буде сказати‚ що океан просто відкриває‚ або представляє простір. Простір, який є необхідною умовою і основою для існування об’єктивних думок, матеріальних об’єктів. У містах простір заставлений будинками, речами, розвагами, шумом. Тому там важко збагнути його невиразну невідворотню присутність.
Ще хтось висловив припущення, що древні греки дали світові велику кількість філософів через те, що вони харчуються рибою, яка містить порівняно високу кількість фосфору, який позитивно впливає на активність мозку.
Мені так видається, що це очевидний морський простір з ритмом хвиль дозволяє бачити, швидше відчувати, речі, невиразні в інших умовах.
