Пів на четверту ранку побачив вогні острова Св. Люсії.
Через кілька годин, коли розвиднілося, побачив на горизонті чотири вітрильники. Кариби – рай для вітрильників. Острови недалеко один від одного, різні, цікаві, з багатьма місцями для якірних стоянок і розвинутою структурою для яхтингу.
Пройшов між Св. Люсією і островом Мартінік. Весь цей час швидкість була 6.5-7 вузлів і я вже почав приємно дивуватися з цього, бо планував 4-5 днів на перехід, а тут виглядало всього на три, при тому, що прогноз погоди показував стабільний вітер.
Але швидко повернувся до реальності, коли зайшов за Мартінік і потрапив у вітрову тінь. Три-чотири години прийшлося теліпатися на хвилях майже без вітру. Потім прийшла сіро-біла хмара, з під якої подуло. Життя налагодилося.
Проте ненадовго. Вночі вітер знов скис і трошки підсилився тільки біля дев’ятої ранку.
На відміну від Барбадосу, острови Мартінік і сусідня Домініка – гористі. Тому з підвітреної сторони затіняють північно-східні пасати.
Домініка колись була англійською територією, тоді як Мартінік і Ґуаделупа, які розміщують відповідно зліва і справа від Домініки дивлячись на захід, – французькі території. На бортовому радіо періодично чути “Appletus, Appletus..”
Sent from my iPad
