Пройшло 10 днів, як я виїхав до механіка, щоб відвезти помпу на повторний ремонт.
Завдання виконане – помпа в механіка, Сергіїв паспорт отримав нову візу. Але замість човнів, ми несподівано опинилися на Балі. В третій раз. Як казала моя мама – людина планує, а бог креслить. Але все по порядку.
Мої спогади коротко перервалися на гірській дорозі Ломбоку 21 квітня. Наступний епізод в пам’яті – мене кудись несуть люди, а в шиї сильний біль, ніг не відчуваю. Краєм ока бачу розбитий шолом, що лежить скраю дороги. Прошу підтримувати голову горизонтально. Короткий переїзд лежачи на задньому сидінні авта до медичного пункту. Півтори години чекання на авто швидкої допомоги і ще година тряски і крутих поворотів під звуки сирени на шляху до лікарні Сіолам в місті Матарам, де зробили скенування пошкоджень. Перелом двох шийних хребців зі зміщенням і тріщина в третьому.
Консультація з лікарем визначила наступний крок – операція. Теоретично можлива на Ломбоці, але молодий вік лікаря, характер пошкоджень і відсутність всіх пристроїв підказали на високий ризик. Більший, ніж ще один переїзд. В результаті через два дні я знов опинився на Балі в лікарні Балімед, а ще через день хірург Лананг вдало зробив складну 5 і пів годинну операцію.
Тепер 5-6 місяців реабілітації.
Внутрішній стан, на мій подив, рівний і стабільний, незважаючи на несподіваність події, фізичний біль і дискомфорт. Не розумію, чому і для чого так сталося, але твердо відчуваю, що тут присутній божий сенс.
