Після коротких шквалів вночі прийшла справжня, доросла дощова хмара. Лило як за відра чотири години. Я сидів в карті і не висовува носа назовні щоб підправити вітрила. В результаті “Енея” віднесло на південь на 5 миль від маршруту.
Коли проснувся, дощу вже не було, але й вітру також. Тепер хитаюся на хвилях в очікуванні обіцяних прогнозом погоди 18 вузлів, які повинні бути постійно. Схоже, що це та велика хмара на горизонті блокує цей вітер. Чекатиму – іншого виходу нема.
Через кілька годин вітер прийшов і все налагодилося, день пройшов спокійно. Риба не ловитися тут, в Кораловому морі, але кілька чарок пробували з’їсти приманку. Добре, що розібралися, що вона гумова і не стали ковтати.
Під вечір – ще одна шквального- дощова хмара. Довга і темна, схожа на сигару. Це типові хмари у коло тропічних зонах конвергенції. Схоже, що тепер іх буде досить на шляху до Індонезії.
Сподівання перетнути цю “сигару” поперек не збулися. Вона орієнтована в східно-західному напрямку, якраз по дорозі. Прийшлося “викурити” її від початку до кінця – кілька годин проливного дощу.
