Багато подій сталося з часу останнього запису.
Починаючи з кінця – сьогодні оформив документи на вихід з Французької Полінезії.
Вже згадував, що це найдорожче місце в світі, яке я поки що бачив. В світлі останніх подій у світі – маю на увазі вірус – для туристів воно стало ще длхорожим. Позавчора пройшов тест на вірус – мазок з носа, 20 секунд праці медсестри, плюс ще кілька хвилин праці лаборанта, плюс час на оформлення бумаг. 250 дол. За день перед цим лікар і медсестрам приїхали до марини, щоб поміряти температуру і тиск. Оплата окрема. Послуги агента додатково. В результаті загальна сума виглядає круглою. Та сама картина чекає на Фіджі – єдиниа країна відчинена для яхтсменів на Заході.
Відверто кажучи, я не страждаю від цього особливо. Планував провести більше часу в Новій Зеландії, можливо в Австралії, але склалося інакше. Якщо не чіплятися за плани, то все виглядає досить гарно.
Багато лоції рекомендують Французьку Полінезію як останній пункт подорожі тому, що тут справді кліматологічно комфортно в любий сезон року. Іншими словами, якщо десь є рай на Землі, то він десь тут неподалеку від Таїті.
Послуги агента дуже зручні. Це перший раз, коли я користуюся ними, і не зважаючи на ціну, не шкодую. Тут є кілька фірм, що надають послуги яхтсменам. Я користувався Tahiti Crew і задоволений.
Послуги агентів набирають цінність у зв’язку з вірусною історією. Вони можуть помогти з вїздом в країну навіть тоді, коли офіційні джерела кажуть, що вона закрита. Треба знати правила місцевої гри.
Сьогодні отримав ОК на вихід від агента на Фіджі. Теоретично мушу покинути країну на протязі 48 годин після тесту на вірус. Фактично це складе більше годин – десь біля 70 годин.
Але це не має значення, бо вся процедура тестування не дає гарантії для тих хто її вимагає і, на мою думку, є чистим зароблянням грошей медичною мафією – після тесту я провів повних два дні в громадських місцях: автобусах, супермаркетах і т. п. Крім того, проведу два- три тижні в морі – карантинний період. Незважаючи на це, на Фіжді знов треба буде здавати тест і платити за це. Але на це нема ради…
Втішає, що туристів менше, ніж звичайно.
Таким чином я виходжу завтра зранку на Фіджі. А сьогодні сталися дві дивні події.
Після обіду, коли я оформив папери на вихід і готував човен до відходу, зовсім близько пройшов туристичний човен і створив хвилю. Поскільки ми з Сергієм стоїмо прив’язані на його якорі (так зручніше) , човни сильно розхитало і виломало мені лієрну стійку і вушко для канату на фальшборті. Складно пояснити ці терміни, але загальна картина зрозуміла – ремонт.
З цього приводу з мене вирвалися кілька непристойних слів в адресу капітана того човна. Звичайно уважні капітани сменшують швидкість, проходячи мимо інших човнів, особливо менших за розміром. Деякі місцеві не належать до цієї категорії.
На жаль деколи наслідки бувають набагато гіршими. Кілька тижнів тому, коли ми стояли на острові Мурея, один з місцевих човнів на повній швидкості наїхав на 14-літнього хлопчика. Закінчилося смертельно. Підліток плавав біля свого вітрильника. Я запізнився з цією родиною на атолі Факарава – англо-польська родина з двома гарними дітьми (тепер з однією донею).
За п’ять місяців у Французькій Полінезії я тільки трошки зміг збагнути особливості відносин місцевих аборигенів з французькими колоністами. Але це окрема історія.
Інша сьогоднішня подія – перший раз налетіли якісь мушки з берега, коли змінився вітер. Їх було так багато, що ми не витримали, скочили в дінґі і відїхали в море, щоб здути їх вітром. Через годину вони зникли.
Основна подія для кількох місцевих Санкт-Петербургців – це затримання і можлива депортація Євгена (Жені).
Два роки тому він втік з Росії, бо стрибнув з парашутом з новопобудованої вежі Газпрому в Санкт-Петербурзі – найвищої будівлі в Росії. Він бейсер – один з тих, хто стрибає з парашутом зі скель або висотних будівель. Добре знає тих, хто кілька років тому розмалював зірку на одному з висоток у Москві в жовто-блакитні кольори. Якби його спіймала Російська служба ФСБ – кілька років тюрми.
Від долі не втечеш. Після двох років в Полінезї його, в наручниках, таки привезли до суду. Але французи настільки ліберальні, що поселили Женю, який жив на дереві або а маленькому човні, в готель на кілька тижнів, поки вирішується питання.
Не беруся передбачити, чим це закінчиться.
