Була досить складна ніч і вся неділя. Дощі, дощі, дощі.
Вночі підійшов до проходу Онеада між атолами, які розміщуються дуже близько один до одного. Ширина проходу було п’яти миль. Якраз перед ним, миль за сім, почався шквал. Несподівано вітер змінився на протилежний, пішов сильний дощ – злива. Так було зо дві години, після чого – штиль. Заходити під моїм мотором в прохід вночі без радара, на основі електронної карти, яка деколи помиляється, я спершу ненаважився. Вирішив, що ляжу в дрейф, а коли розвидниться, піду далі. Хотілося дійти до Фіджі до суботи, бо на вихідні там високі ціна на всі державні служби.
Спати не зміг і провів майже всю ніч на палубі під дощем, працюючи з вітрилами, бо вітер то з’являвся з різни сторін, то зникав. Нарешті дощ трохи стих і я таки зайшов в прохід під двигуном. На півдорозі почало світати. Карта не помилилася – всі атоли на своїх місцях.
Поступово почало проглядати сонце, але вітер не появився до десатої години. Зате коли подуло – красота! На воді хвиль нема, сонце, і “Еней” плавно рухається куди потрібно.
Посмажив порцію махі-махі. Після ночі вона видається заслуженою.
