Вітер 25 з поривами до 35 вузлів, до шести метрів хвилі, періодично дощ.
Повністю зарифив грот, бо після того, як пірвав геную він приводить човен до вітру на хвилях кожних 10 хвилин. Набридло просипатися вночі, щоб кожен раз виправляти курс. Швидкість менша, але спокійніше жити.
Десь о півдні побачив метрах в п’яти за кормою синьо-зелену рибу – махі-махі. Закинув наживку і через 10 хвилин вже мав рибу на гачку. Почав тягнути, але вона зірвалася – вискочила з води, зробила кілька кульбітів у повітрі і залишилася жити.
Через годину мав іншу на гачку – також махі-махі. Велику – більше метра. Десь півгодини боровся з нею. Коли, нарешті, підтягнув її до човна і спробував витягнути з води, сильно хитнуло. Через кілька секунд ми обоє лежали на палубі. Я дістав кілька добрих синців і гулю на чолі – скоро пройде. Доля махі-махі склалося інакше…
Але найскладніше було витяти філе при вітрі, хвилях і гойдалці. Зайняло кілька годин і коштувало втраченого ножа який злетів у воду і нерозбивної розбитої тарілки (яка не повинна битися). Тепер маю пів відра рибного філе. Першу частину з’їм сьогодні сирою, другу посмажиу завтра, решту – в морозильних, який увімкнув з цього приводу вперше і який купував саме для зберігання зловленої риби.
