Триденний шторм. Ніч і день вже пройшли. Як і передбачалося, вітер 30 вузлів, хвилі – три метри висотою.
Відстані від берега, яку я набрав за останні два дні не вистачає для безпечного проходу біля берега. Годину тому зробив поворот і іду назад. Інакше посеред ночі опинюся біля берега, а вітер з океану. Пройду до вечора і знов поверну.
Сижу впершись ногами в стінку, щоб не зїзжати, слухаю завивання вітру і стукіт хвиль об корпус човна. Хвилі б’ють надзвичайно сильно. Час від часу все перелітав з одного боку на інший. Періодично вода заливає палубу і заходить всередину через вентиляційні отвори. Внизу всередині човна чути хлюпання, а на великих нахилами вода навіть виступає на підлозі. Періодично вітер підсилюється ще більше і робить ситуацію досить брутальною. Кілька разів удари хвиль кинули мене поперек човна – не зміг втриматися.
До фізичного навантаження додається психологічне.
В таких випадках залишається тільки молитися, щоб виртмав такелаж і вітрила. Кажуть, що той хто не був в морі під час шторму ніколи по справжньому не молився.
