Вчорашня надія не виправдалася, вітер не стих. Навпаки, виріс у шторм, якого я тут не бачив і приніс мені майже цілу добу пригод і тяжкої праці.
Слово Патагонія означає великі ноги, вірніше ступні ніг, бо у місцевих аборигенів на думку Магелана, котрий перший проплив через одноіменний пролив, щоб доказати що Земля кругла, були великі ступні. Вчора я переіменував для себе цю землю у Потогонію. Часом для однієї людини на човні забагато праці.
Після того, як вчора я подовжив якірний канат в надії, що це допоможе утримати човен, вітер посунув Енея ще далі від берега. Я почав витягувати якір, щоб знов кинути його ближче до берега. Це зайняло час, бо він начипляв на себе морську рослинність і все, що було на дні і збільшив свою вагу в кілька разів. Сам якір важить 35 фунтів, плюс 40 футів ланцюга і плюс морська рослинність – це велика вага. Коли нарешті я підтягнув його до поверхні води, то витягнути на борт таку вагу просто не було сил. Прийшлося розпилювати водорості пилкою.
Коли закінчив витягувати якір і оглянувся довкруги, то побачив, що вже знаходжуся посередині бухти, а над Бігел каналом стояла райдуга. Якби напрямок вітру в каналі був такий, як в бухті – це ідеальний випадок, щоб пройти частину каналу під вітрилами, зберігаючи пальне. Оскільки я вже був на півдорозі до виходу в канал, вирішив підійти ближче і перевірити, що там робиться, сприйнявшви райдугу, як добрий знак.
Коли, піднявши одне вітрило, приблизився до вузького виходу в канал між двома скелями, вітер, який дув в спину, серйозно підсилився. В самому ж каналі вже наростали вітер і хвилі з заходу. Я відразу почав розвертатися, але вже було пізно. Вітер виріс до шквального і сили 50 кінських сил двигуна не вистачало, щоб рухатися проти нього до місця стоянки.
Єдиний вихід – в канал, де вже дуло зі штормовою силою. Тепер треба було проскочити між скелями так, щоб вітер не скинув мене на підвітрений камінь. Через дві години боротьби з вітром і хвилями небезпечне місце було позаду а рівень адреналіну в крові значно перевищував норму. А над каналом далі стояла райдуга.
Була вже восьма година вечора. Вітер досягав 50 вузлів – бортовий комп’ютер постійно сигналив тривогу виставлену на 45 вузлів. Великий пасажирський корабель звернув з курсу в сусідню бухту. В мене такої можливості не було – не вистачало сили двигуна. Єдине, що я міг робити, це підправляти курс дрейфу, щоб уникати островів, яких тут багато.
Десь у восьмій ранку ми вже були на 10 миль на схід від початкового місця. Сила вітру зменшилася і я зміг дістатися до найближчої бухти Санта Роза, кинув якір сподіваючись відпочити і перечекати непогоду.
Але через годину замітив, що човен зсунувся за вітром і приблизився до скелястого острова – якір не тримав. Така сама історія, як і в попередній бухті Лапаталія. Я спробував витягнути якір, щоб кинути його в іншому місці і не зміг. Завів двигун, зменшив довжину канату наскільки міг і підтягнув якір до берега. Через годину вітер посунув човен назад до каменя. Я знов підтягнув його до берега і кинув другий якір, на цей раз сподіваючись нарешті подрімати. Включив якірний сигнал тривоги – він сигналить, коли якір не тримає – і ліг. Через 15 хвилин включився сигнал.
Підтягував якорі до берега чотири рази, дрімаючи в перервах. В другій половині дня вітер зменшився і я вирішив спробувати витягнути хоч аби один якір – не хотів думати, що можу втрати обидва.
Через кілька годин, підтягуючи сантиметр за сантиметром канат, потім ланцюг і нарешті якір були на палубі. Кілька разів розпилював рослинність, щоб зменшити вагу. Під вечір звільнив і другий якір.
Думка про ще одну безсонна ніч, бо треба буде постійно підтягувати човен до берега, не поміщалося мені в голові. На щастя, якраз коли другий якір був на палубі, вітер змінився і зменшився до рівня , коли можна рухатися в каналі. Я вирішив перейти в іншу бухту дві милі на захід, сподіваючись, що там краще дно для якоря.
Але пройшов 10 миль і зупинився в місці, до якого трошки не дотягнув через вітер п’ять днів тому. Це була винагорода за останню добу – тут є буй, до якого я привязався не використовуючи якір. Це велике полегшення – можна спати спокійно.
Ці непередбачувані і сильні вітри в каналах можуть наробити великої шкоди кораблеві. Вони називаються віллівіллі, напевне тому що постійно завивають.
Можливо вчорашня райдуга над каналом і справді була добрим знаком, бо що би я робив серед ночі під час такого шторму у вузькій бухті коли якір не втримує човен?
