Різдво за католицьким календарем.
Я вийшов з Мар Дель Плата в понеділок. Сьогодні середа. Вчора був складний день – зустрічний вітер неочікуваної сили. Як звичайно, прогноз погоди передбачав вітер до 15 вузлів, в той час, як реально дуло 24 до 27 вузлів. Через це я не брав рифи на основному вітрилі, а коли піднявся вітер і хвилі – вже не наважився повзти наперед і брати рифи – все очікував, що вітер стихне, або змінить напрямок. Цього не сталося. Це була плата за два тижні спокійного життя на землі з вином і доброю кавою – я втратив форму, або іншими словами – “морські ноги”. Добре, що тут, на півдні, погода не затримується надовго.
Сьогодні зранку дує слабенький вітерець, море рівне і ми рухаємося в потрібному напрямі. Звичайно прогноз помиляється в силі вітру, а тепер і в напрямі, бо очікувався вітер з півночі, а дує з південного заходу. Через метеорологічу нестабільність в цій зоні важко зробити правильний прогноз.
Вчора на заході сонця, якраз за кілька годин до того, як вітер стих, бачив фантасмагорічну картину – вузька смужка чистого горизонту між темною хмарою вверху і морем внизу, з якої вийшло сонце на короткий час, перед тим як сісти в воду. Дуже насичені кольори. Щось подібне до ситуації три тижні тому перед прибуттям до Аргентини. Тоді вона була схожа на вхід до пекла, а тепер – до раю.
Вночі – чисте зоряне небо. Сузір’я Південного Хреста на Молочному Шляху – незнайомий для жителя пінічної півкулі. Ще один різдв’яний мотив.
Вдень припливали дельфіни. Ненадовго, бо швидкість човна була малою і їм так нецікаво. Не знав, що вони запливають до цих широт – якраз 40 градус піденної широти.
Вночі припливала якась моська істота – напевно великий дельфін, або один з видів китів – судячи з періодичного дихання, яке чулося з різних сторін човна. Я бачив лише світлі контури під водою.
