Так і сталося. Як тільки ми пересіли п’ятий градус північної паралелі, відразу змінився вітер. Не сильний, але якраз досить для ночі, бо вже було темно. Двигун працював добре. Я підняв головне вітрило, але поставив на перший риф – виходимо у незнайомий Піденно-Атлантичний океан вночі. Так само поставив два інших – вітер показують не сильний. Перевірив всі шкоти і заварив чорний чай на святкування переходу долруму і навіть запалив маленьку сигару.
Боги Південноі Атлантики взяли з мене мито за вхід – ключ від вінчів (лебедок). Все сталося миттєво – ключ спокійно лежав на сидінні, подув легенький вітерець, вітрило граціозно наповнилося і потягнуло один зі шкотів. Він послушно натягнувся, дивним чином зачепив тяжкий ключ за ручку і жбурнув його у воду, поціливши у простір між захисною огорожею з труб. Все пройшло з їхнього боку елегантно, але для мене це вже третій втрачений ключ, а вони дорогі. Схоже, що це популярна річ серед морських божеств. Залишився четвертий, останній, а без них у сильний вітер вітрило не зібрати і не поставити… 
На кордоні нового океану, вже вночі, зустрічали дельфіни. Я розпізнаю їх за характерним диханням. Напевно розваг тут мало і вони вітають кожен вітрильник. Цікаве явище – тому що океанська вода має фосфорні елементи, вона світиться вночі від тертя з рухомим предметом. Наприклад, якщо швидко провести рукою у воді, або від контакту з човном, який рухається. Завдяки цій властивості, вночі можна наблюдати рух дельфінів під водою – вони залишають за собою світлу доріжку – як комети.
Ще один признак великих морських істот біля мене – це сигнал детектора глибини – сонара. Коли посеред океану він показує глибину під човном менше семи футів і включає звуковий сигнал тривоги – підімною дельфіни, або велика риба, або підводний човен.
Зону штилю пройшов, але полосу дощів – ні. З тих гарних хмар таки вийшла вночі тропічна злива, до яких як вже майже звик. Можливо остання. На відміну від тієї незабутньої першої – без шквального вітру, але така ж щедра і довга. Плани спати на палубі відклалися.
Згідно з прогнозом, вітер мав підсилюватися поступово на протязі двох днів. Це сталося за дві години. Спочатку з’явився помірний вітер з заходу, п’ять-сім вузлів. Я почав думати, що це дуже гарно з їхнього боку прийняти нас плавно і навіть почав позіхати – все ж таки пізня година. Але раптово вітер змінився на протилежний з подвоєною швидкістю, деколи до 18 вузлів. Прийшлося змінити напрям руху на протилежний і частково скрутити переднє вітрило. Послідовність змін правильна, але швидкість неочікувана.
