Тут нема земної непевності. Тут морська непевність – ніяк не можу звикнути до даних, які подають мереорологічні прогнози. Кажуть вітер буде 18-20 вузлів, а він 20-24, з поривами до 30. Кажуть висота хвиль два метри, а 20 відсотків хвиль – чотири метри, а які ще більші. Така різниця в прогнозах робить ще більшу різницю в рельності для мене. Останні 36 годин знов мене добре вимучили, частково тому, що я не очікував таких високих хвиль і такого сильного вітру.
Пошкодження невеликі: наполовину розкручений канат запасного якоря тягнуся за човном кілька годин, прірвана направляюча нитка на мізан-вітрилі, обірваних утримуючий трос на одній з сонячних панелей. Боги моря вчора змилостивилися над моїми стражданнями і послалися рибу на гачок, який тягнеться позаду човна. Поки я скручував переднє вітрило, щоб зменшити швидкість і мати змогу доповзти на корму і витягнути рибу, яку хвилі несамовито теліпали, вона зірвалася з гачка на волю. Схоже, що боги мали твердий намір нагодувати мене, бо через 20 хвилин на гачку знов була така сама риба. На цей раз план дій вже був готовий і риба швидко опинилася у підготовленому відрі. Точно не знаю, яка це риба. Вона дуже гарного кольору – переважає зелений, але з райдужними переливами, коли риба жива. Як тільки померла – колір змінюється на сірий. Шкода дивитися, як така гарна істота помирає. Усвідомлення, що це я її вбив упокірнює, нагадує, що все, що народилося мусить померти, включно зі мною. Якимось чином, використовуючи елементи гімнастики, мені вдалося вирізати філе, посмажити його, і навіть з’їсти.
Вже кілька нгодин, як вітер зменшився і змінив напрямок на кращий. Ми рухаємося майже прямо до Канарських островів. В порівнянні з попереднім переходом – це ідеально.
