23 жовтня

Залишилося 275 миль до порту Річардс Бей. Світить сонце, кругом літають морські птахи, дує сильний вітер і з правого борту накочуються чотириметрові хвилі. Вітер з півночі, почався вночі і закінчиться також вночі. 20+ вузлів з поривами 30+. Це він нагнав такі потужні хвилі. Сижу в очікуванні циклону, впершись ногами в стіл, бо деякі хвилі б’ють в борт з такою силою, що перелітаю на протилежну сторону каюти. Причому таке враження, що енергія тих хвиль передається безконтактним шляхом – моє моєю спиною і бортом диванна подушка, а за нею простір шириною 30 см, де зберігаються всілякі речі. Дивуюся, як ці перелети обходяться тільки синцями. Деякі хвилі заливають палубу і кокпіт, вода потрапляє всередину через вхідний люк, який я тримаю відчинений на всякий випадок. Періодично треба витирати підлогу.
Опівночі вітер стихне до нуля. А через кілька годин почнеться основне – вітер з півдня. Я наблюдаю його формування вже кілька днів. Картина постійно міняється, але в тому, що він наближається нема жодного сумніву. Може десь біля 30+ вузлів з поривами 40+. Якщо пощастить – буде менше. Думаю, як раде його зустріти – стати в дрейф і чекати, чи бігти разом з ним. Схиляюся до останнього, бо там більше контролі на човном. Поклав диванні подушки на підлогу бо там найменше розгойдує і спробував заснути – попереду безсонна ніч. Не вийшло. Можливо пізніше вдасться подрімати.