Розмірковую про складний і заплутаний візерунок правил і обмежень, за якими функціонує світ медичного страхування. Тримаю в руках договір, де за першою сторінкою з підписами і печаткою, ідуть 28 сторінок мілкого тексту з переліком обмежень і ситуацій, в яких страхування не дійсне. Дорожня пригода на скутері входить в цей довгий список.
Так виглядає, що медичне забезпечення помірної вартості для туриста закордоном покриває медичні витрати тільки у випадку, коли людина отримала пошкодження на рівній підлозі в межах готелю.
З розмов з іншими яхтсменами я зробив висновок, що багато з них або мають обмежені покриття за невисоку ціну, в основному тому, що в деяких портах їх вимагають, або не мають жодного. Думаю, що в основі такого вибору лежить оцінка ризику і досвід, коли покриття куплене для водного туризму, не покриває випадків на суші. І навпаки. Як кажуть, якби знав де впаду, підстелив би соломи.
Звичайно, в ідеальному випадку добре мати універсальне покриття на всі випадки життя у всіх частинах світу, але серед моїх знайомих мало хто може дозволити собі таку розкіш через надмірно високі ціни. У моєму випадку це означає, що всі медичні витрати мають бути оплачені готівкою.
І вже в котрий раз за час подорожі життя дивує мене несподіваними подіями. Після аварії Сергій не відходив від мене два тижні ні вдень, ні вночі. Таня, Филип, Ярослав, Наталя неодноразово допомагали в різних питаннях без жодного прохання з моєї сторони. Індонезійці Коді, Альберт відвідували в лікарні і допомагали вирішити практичні питання. Свого роду діюча американсько-християнська ідея в мініатюрі, коли національні і релігійні бар’єри між людьми зникають, а в основі відносин лежить чиста і безкорисна любов до ближнього. За такий досвід варто обійти кругом світу і трохи постраждати. 4 травня Вчора був на плановому прийомі у хірурга. Лікар признався, що кожен раз, коли мене бачить, його серце починає прискорено битися. Очевидно операція й справді була складною.
А тепер лежу на спині на веранді у народного цілителя на імя Ціркус на Балі. Півгодини тому він робив зі мною свої магічні вправи, перевертаючи зі спини на живіт, намазуючи оліями і натискаючи на різні точки тіла. Трохи схоже на масаж, але інакше.
Загальне почуття краще, тіло вібрує, болей нема. Кажуть, що це тільки початок, а основні наслідки візити проявляться поступово у вигляді подій. Сказав, що через місяць я буду в порядку. Я запитав, чому зі мною сталася така пригода, сподіваючись придати події якийсь сенс, пояснити, або визначити свою помилку. Після другої спроби Ціркус показав пальцем на голову. І що би це означало!?.
Напевне нічого. Індонезійці живуть і мислять дуже просто, не шукаючи в подіях особливого змісту і не витрачаючи час на аналіз минулого і міркування про майбутнє. В їхній мові, яка відображає особливості світосприйняття, навіть не нема часів і відмінків. Все життя проходить тут і тепер. Глибинний зміст такого світосприйняття особливо ясний, коли дивлюся з перпективи події десятиденної давності на безглуздість переживань з приводу проблем минулого, якого вже нема, або майбутнього, якого ще нема і може й не бути.
Ціркусові біля 80 років, приймає він нерегулярно і грошей не бере.