Восьма година ранку за таїтянським часом. Пройшов 280 миль від островів Ґамбієр. Координати: 19 50.705Пд; 137 40.019Зах. Курс – на північний захід до атолів Хао і Аману. Швидкість – шість з половиною вузлів. Вітер північно-східний, 20 вузлів, хвилі – два метри, окремі – до тьох з половиною метрів висотою.
На західній стороні острова Тараваї я ховався тиждень від вітру. В останні два дні того тижня вітер зайшов з півночі і в бухту почали заходити хвилі, що зробило перебування там дискомфортний через постійне гойдання. Тому я, а разом зі мою і яхта “Валентина”, перейшов до Рікітеї.
Хоча човнів там поменшало, але знайти добре місце для заякорення виявилося не так легко, як уявлялося. Спочатку я став на своє попереднє місце і опинився перед носом човна німців Йоакіма і Сабіни. Йоакім дуже швидко почав нарікати на короткі відстань між нами, і, щоб уникнути подальших розмов на цю тему, я вирішив перейти в інше місце. Через те, що більша частина якірного ланцюга менша, ніж потрібно для електричного підйому, прийшлося піднімати його ручно. Сам я би мучився з ним годину, але на щастя, Сергій допоміг. Перейшов ближче до пристані, бо мені сказали, що в найближчі три дні кораблів з Таїті не буде. “Валентина” також перейшла ближче до пристані.
Наступні два дні я розказував і показував новоприбулих Ґамбієр і Рікітею. Ми відвідали жандармерію де полагодили формальності, піднялися на одну з доволішніх гір, відвідали перлову ферму.
Оскільки нам обом треба виправляти неполадки на човнах в Таїті, вирішили що вирушимо туди одночасно і будем триматися недалеко один від одного.
Ввечері перед відходом сіли вечеряти на “Велентині”. Зненацька перед нами виник великий червоний корабель – той, що мав прийти через два дні. Через брак місця вітрильник стояв за близько до причалу і часу щоб відійти не було. В результаті сталося невелике зіткнення. Великий корабель ми не пошкодили, а він, на щастя, не пошкодив вітрильника. Але ситуація була небезпечною і неприємною. Пізніше хтось з іншого вітрильника висловив думку, що це було зроблено навмисне – корабель не подав жодного сигналу на підході.
Щоб уникнути подібного непорозуміння на відході корабля, я пішов до його капітана, сказав, що вітрильник ми пересунулися в інше місце. Навіть попросив Кріса ще раз уточнити це для капітана французькою мовою. І все ж таки не ліг спати, поки корабель не завантажився і вийшов з гавані, тримаючи двигун на “Енеї” працюючим, щоб відійти в сторону в разі потреби.
Не знаю, чи це ми притягуємо в своє життя подї, чи вони нас. Можливо і перше й друге.
Я вже згадував, що познайомився з Сергієм в Ушуаї, де наші човни стояли біля пристані прив’язані один до одного. Я вирушив перший на захід, тоді як він якраз збирався зробити другу подорож до Антарктики, з іншою командою.
Посля цього “Валентина” пройшла чілійські канали, зупинилася в Пуерто Монтт, в тій самій марині “Релонкаві”, де і “Еней”. Після понад місячної затримки в зв’язку з вірусною пандемією, вирушила на захід, до Французької Полінезії, де ми знов зустрілися. Це зайняло в них місяць, протягом якого ми були в контакті через супутниковий зв’язок.
Десь через два тижні після їхнього виходу до мене зненацька прийшла думка, що ми могли зустрічатися раніше, до Ушуаї, в Капе Верде. Запитав у Сергія, чи він був у жовтні минулого року там. Відповідь – так, був. І я пригадав, що звернув увагу на алюмінієвий човен, зареєстрований в Англії, на якому чулася знайома мова. На той час я уникав контактів з будь-ким – мама була перед смертю.
Крім того, вияснилося, що Оля, теперішній член команди нас”Валентині”, до цього була в команді Браяна – власника і капітана американської яхти, з яким я познайомився в Мар Дель Плата, Аргентина. Вона наполовину українка (напевне тому готує такі смачні борщі) і я відмітив ще кілька співпадіннь.
Поступово вияснилося, що у нас з Сергієм життєві події співпадають за часом, також життєві інтереси, захоплення, улюблені книжки, не говорячи вже про любов до моря. Навіть неполадки на човнах подібні.
Для мореплавця-одиночки смачна вечеря – це принада, яку майже нежливо оминути. Одного вечора я приніс одних моїх улюблених фільмів про море, щоб показати їм після вечері. На жаль назва і мова фільму – тільки англійською. Вирішили, для кращого сприйняття, подивитися замість цього Сергієвий улюблений фільим. З перших кадрів вияснилося, що це той самий фільм, тільки під іншою назвою.
А недавно відкрилося, що дні народження всіх трьох знаходяться в межах п’яти календаних днів. Це робить нас “астрологічними родичами” і частково пояснює схожість інтересів, але місце і обставини зустрічей продовжують дивувати.
До атолу Хао залишилося 200 миль.
