Вчора залишив Порт Віліямс. Нічого особливо цікавого там не бачив, крім новозеландців Алана, Ані, Марина і Джона з “Кiwi Dream”. Містечко – чілійська військова база, хоча туди приїзджає досить багато туристів, які рушають далі до Антарктики. Кілька ресторанів, маленьких магазинчиків загального призначення, туристичні лавки з дрібницями, два магазини з харчами, одна бензозаправка, антропологічний музей про життя місцевих аборигенів до приходу европейців. Аборигени цікаві тим, що не носили одягу в цих широтах. Вірогідно, що холод не шкодить людині, якщо його правильно сприймати. Вони палили вогнища постійно і тому ця земля дістала назву Земля Вогнів (Tierra del Fuego).
На вулицях вільно розгулюють багато коней і собак. Абсолютно нічого для вітрильників придбати неможливо. Ремонтні роботи під час короткого літа.
Я також зробив невеликий ремонт – холодильник, хоч він турі не дуже потрібний, перестав працювати від 12 вольт, але працює від 110 вольт. Виявилося, що дроти обломалися в одному місці – від часу. Прийшлося зливати весь запас води щоб добратися до тих дротів і витягати холодильник. Але тепер все в порядку – працює.
На іншій стороні каналу знаходиться аргентинське місто Ушуая – набагато більше, але з мене досить дощів і вітру – туди заходити не буду. Крім того, якщо заходити в Ушуаю, то треба вертатися в Порт Віліямс і оформляти папери на вихід (називаються “сарпе”) заново. Такі правила, бо решта землі по обидва боки каналу на захід від Ушуаї належать Чілі.
Військові досить лояльно ставляться до туристів.
Погода була не дуже сприятливою і я навіть думав відкласти вихід, але мій сусід на вітрильнику з Колорадо Баррі ішов в Ушуаю для невеликого ремонту, і це вирішило питання.
Коли ми вийшли в канал він рухався в два рази швидше ніж я і дуже скоро зник з поля зору – добрий човен з потужним двигуном.
Сюди, на крайній південь, як правило приходять дуже добре обладнані вітрильники.
Вчора пройшов 35 миль, в основному під мотором, хоча частину шляху вдалося подолати під вітрилами. Мав намір іти всю ніч, бо наступні кілька днів буду стояти через сильний вітер, але склалося інакше. Десь біля дев’ятої години вечора піднявся сильний вітер і загнав мене в бухту Лапатая, чотири милі на захід від Ушуая. Заходив вночі за допомогою радара і карти. Кинув якір трошки в стороні від зазначеного на карті місця. Всю ніч чув дивні звуки – ніби човен чіпляє об щось. На ранок, коли розвиднілося, пішов на обстеження і побачив, що перо руля торкає камінь схований під водою. Мені пощастило, що я вночі не наїхав на нього. Це місце позначено на карті і називається Каміння Маленького Диявола (Rocas Diablito), але його координати неточні. З відливом каміння оголилося і я зробив фото.
Сьогодні проснувся рано, в каналі хвиль не було і я вирішив продовжити рух. Вийшов в канал і відразу повернувся – зустрічний вітер понад 20 вузлів. Тут в бухті важко оцінити ситуацію в каналі до якого півтори милі. Буду чекати на кращу погоду. Два-три дні за прогнозом. Сьогодні дощ з перервами.
