Тепер третя година ранку і на південному сході над горизонтом зарево – скоро зійде сонце. Мені здається, що світла полоса над горизонтом була всю ніч.

Кожен ранок через перепад температури назовні і всередині човна утворюються водяних конденсат – роса. Всі речі вологі.

Вчора був дуже довгий період безвітря з кількома короткими перервами. Я три рази скидав і піднімав вітрила в очікуванні вітру. Більшість часу вони були підняті і сильно хлопали, в результаті чого я був досить знервований під вечір. Замітив, що на мізан розійшовся шов. Спробував зашити ручно, але відклав цю затію – незручно, бо хитає. Напевно знов треба буде здавати в ремонт. Шкодую, що не взяв з собою швейну машинку. Її вартість вже окупитися б, стільки разів ремонтував вітрила.

Тепер рівно і стабільно дує вітер в спину – з півночі. Він піднімався дуже повільно, кілька годин. Так ще не було.

Сижу в середині, бо холодно. Керує підрулювач і на диво досить стабільно. Це тому, що майже нема хвиль, які збивають човен з курсу. Подрімав кілька годин, але справжній сон не приходить. Можливо через каву, яку випив пізно ввечері, або через внутрішню напругу – вже недалеко мис Горн і треба попасти у метеовікно, коли не буде сильного зустрічного вітру з заходу. А це рідкість в цей період року. Деколи треба чекати тиждень, або й більше. Звичайно вітрильники чекають на таке вікно в Порт Віліямс, слідкуючи за метеопрогнозами. Коли передбачається бажаний вітер, вітрильник переходить до одного з островів близько до мису і чекає на якорі, бо період, коли західний вітер стихає дуже короткий і треба встигнути обігнути мис.

Багато роблять це задля формального запису, що вони обігнули мис Горн, відразу повертаючись назад до Порту Віліямс.

Я довго не міг вирішити, яким шляхом перейти в Тихий океан. Пролив Магелана відпав кілька тижнів тому через довжину, зустрічні вітри і течію. Інші два варіанти – Бігел канал і мис Горн – залишалися під питанням аж до тепер, коли, нарешті, я збагнув, що вони обидва будуть задіяні. Замість того, щоб іти до Порту Віліямс, я відразу піду на мис Горн, обійду його зі сходу на захід, а тоді вже поверну до Порту Віліямс, пройшовши між островами. Мушу це зробити, щоб не було неприємностей з чилійською Армадою – морським флотом, який контролює ці води. В моїх паперах вказаний Порт Віліямс як порт входу до Чілі.

Після цього я піду Бігел каналом на захід до Тихого океану, зупиняючись на ніч в бухточках, яких тут безліч. Через можливі сильні нічні вітри треба буде прив’язувати човен до берега – дерева або каменю. Основна частина дороги буде під мотором. Таким чином уникну зустрічних вітрів, побачу чилійської фйорди і зможу з чистою совістю вважати, що пройшов мис Горн зі сходу на захід.