Прибув до Мар Дел Плата – останнє велике місто перед південним полюсом.
Можливо як вибачення за останній тиждень зустрічних вітрів я отримав від богів моря надзвичайно теплий прийом. На підході до порту до мене приблизилися кілька місцевих вітрильників просто привітати.
Якраз в цей час тут проходили перегони вітрильників класу Оптиміст. Це був аргентинський чемпіонат – 300 учасників. Все відчувалося дуже органічно і добре організовано.
На шляху до яхт-клубу я запитав одного з тренерів, що був недалеко в човні повним дітей і розмовляв англійською, про глибину при вході до яхт-клубу. Він взяв на себе труд проплисти до берега і дістати інформацію для мене. Також показав буй, де я мав прив’язатися і сконтактуватся з префектурою.
Через кілька годин я зв’язався по радіо з яхт-клубом. А ще через півгодини приплив один з працівників, взяв мене до свого човнах і показав моє місце стоянки, після чого супроводив Енея до нього і поміг стати до доку. Кілька власників сусідніх човен добровільно вийшли допомогти, а сусід зліва – Ґуставо, власник нового вітрильника вартістю мільйон доларів‚ виніс два фужери доброго червоного аргентинського вина, щоб відмітити мій приїзд. Я приголомшений дружністю прийому.
Все дуже добре організовано, управитель клубу особисто інструктує мене у всіх формальних питаннях. Іміграційна служба у вигляді Паули, дружньої приємної жіночки, також особисто прийшла до човна і те саме завтра зробить санітарна служба. Після чого я зможу офіційно виходити в місто.
Cьогодні я вийшов неофіційно.
