37 градус південної широти. Стомився. Цілий день за штурвалом. Знов сильний зустрічний вітер чиє в такелажі а високі хвилі, кидають човен у всі сторони і поливають солоним душем. Якщо другого грудня пройшов нуль миль, то сьогодні мінус 20 – вітер скинув мене назад. Останні дні зустрічний вітер щоденно. Це протирічить атласу вітрів, який показує в грудні в цьому місці приблизно 60 відс. попутного вітру.
До Мар дел Плата рукою подати – 40 миль, а так складно їх подолати. Сховатися від вітру нема де, а кинути якір я не наважився, бо карта показує небезпечну зону біля берега якраз на цьому участку.
Сонце зайшло годину тому. Вітер почав стихати, але ще пройде кілька годин , поки можна буде відновити спроби рухатися вперед. Десь за годину зроблю поворот, розгорну геную повністю.
Основне вітрило стоїть на другому рифі. Вчора, в переві між вітрами під час штилю я скинув основне вітрило, бо постійне гойдання почало його руйнувати. І як на зло, коли прийшов час його піднімати, канат знов зачепився за радарний рефлектор нагорі. Я тільки розсміявся на цей раз і сказав вслух, що для цього має також бути якась причина.
І вона була. Вночі раптово прийшов сильний вітер. Якби я ніс повне вітрило – були б проблеми.
Обіцяв собі зняти той рефлектор, але придумав кращий спосіб як вирішити цю проблему не знімаючи рефлектора – встановити запобіжні мотузки. Для цього треба лізти нагору. Але це вже в порту.
А ще вчора ввечері, на заході сонця прямо переді мною стояла дивна велика і темна дощова хмара з вогненого кольору просвітом, схожим на вхід до тунелю. Я подумав, що знайшов вхід до пекла.
Бачив морських котиків, чи тюленів – не розберу. Невеликі, чорні, вони з цікавістю дивляться на човен, але швидко пірнають, коли наближатися до них.
