Абсолютно неочікувана ситуація виникла вчора – Еней відмовився рухатися вперед. Два дні тому ми пройшли найбільшу відстань до порту за день – 162 милі, а вчора – найменшу – 0 миль.
Справа в тому, що цілий день вчора і ще сьогодні зранку дує сильний зустрічний вітер і високі хвилі. З розгорнутою генуєю (переднім вітрилом) – сильно хилить бо велика площа вітрила. Воно розраховане на слабші вітри. Коли частково згорнути, воно втрачає форму і нема тяги. Крім того, біміні (пластикові захисні вікна кругом кокпіта) додають площу спротиву і сповільнюють рух вперед.
В результаті півдня ходу взад-вперед без поступу в потрібному напрямі, поки я не махнув рукою, ліг в дрейф і пішов спати.

Це новий досвід для мене. Внутрішній стан можна порівняти з тим, що виникав під час штилю, тільки зовнішні умови для нього протилежні. Проявилася типова для західного світогляду звичка боротися з перепонами, а не кооперувати з ними. Ми часто нарікаємо на природні явища, незадоволені ними і сприймаємо як недружні або ворожі перепони. В той час, як природа немає жодних намірів воювати з нами. А якби мала, то легко перемогла б.
Природні явища існують самі по собі, з невідомих нам причин, хоч наука поступово їх вивчає. Більше того, ми, люди – продукт і складова частина природи, так, як і тварини, рослини. То який сенс природі боротися з собою? Навпаки, кожна природня ситуація в кожний момент часу є гармонійною оптимальною, якщо її не “вдосконалювати”. Усвідомивши це можна знайти сенс у поширеній релігійній догмі, що Бог любить всіх.

Іншими словами, це людська природа мати різноманітні відчуття реальності. Сприйняття життя грунтується на протилежностях і існує між ними, інакше ми не знали б різниці між теплом і холодом, світлом і темрявою. Природничий закон єдності і боротьби протилежностей давно сформульований. Залишається особисто усвідомити, що коли не прийняти життєву ситуацію цілком, а сприйняти односторонньо, з боку однієї з протилежностей, то тоді з’являється відчуття боротьби.

Я півдня боровся з вітром, пробуючи різні комбінацї вітрил, поки, нарешті, вичерпавши всі можливості, зкорився ситуації. Було б мудріше прийняти обставини відразу, збагнувши, що це якраз той момент, коли змінити їх неможливо, і таким чином зберегти сили і внутрішній спокій.
Лежачи в ліжку, хитаючись на хвилях, я старався усвідомити, що це моє персональне бажання рухатися вперед і бути в порту в певний час викликало відчуття опозиції до обставин і створило уявну перепону. Якби не було бажання – небуло б перепони і боротьби. Найкраще подорожувати без конкретних планів, а згідно з обставинами.

З точки зору технічних можливостей Енея – треба мати ці обмеження на увазі. В порту я зніму біміні, хоч це створить незручність, особливо в холодному кліматі – воно добре захищає від вітру, бризок води і дощу. Але якщо воно зупиняє рух при 25 вузлах вітру, то що буде при 40? Якщо вітер не зірве його раніше.

А тепер лишається дочекатися зміни і ослаблення вітру. Тепер ми. Біля берега Уругваю, 300 миль від Мар дель Рлата.

Ця історія змушує переглянути плани на те, як перейти в Тихий океан. Початково було два основних варіанти: Панамський канал і обхід Південної Америки на крайньому півдні, швидше всього – мис Горн. Канал відпав після перетину екватора. Другий шлях має кілька варіантів: прохід Дрейка, тобто обігнувши мис Горн, Бігел канал і прохід Магелана. В проході Дрейка в цей період року дають сильні вітри з заходу, тобто зустрічні. Враховуючи, що Еней має обмеження руху проти сильного вітру, це може створити проблему.

Бігел канал і прохід Магелана завузькі для руху під вітрилами, відзначаються сильними короткочасними вітрами. На ніч треба ховатися в бухту, привязуючи човен довгими мотузками до дерев або каміння на березі. Одному це складо. Мис Горн – це камінь посеред океану. Інші два варіанти цікавіші – можна побачити Анди, місцеву рослинність, а головне – чілійські фьйорди.