Умовно можна виділити чотири стани океану. Є добрий вітер (бажано потрібного напрямку), але ще нема хвиль. Це ідеальний стан – човен пливе швидко і рівно. Після того, як з’являється вітер, через певний час (приблизно кілька годин) наростають хвилі. Це вже гірше – є швидкість, але розгойдує, і деколи сильно. Ще гірше, коли вітер вщухає, а великі хвилі продовжують накочуватися. Вітер наповнює вітрила і частково стабілізує човен, зменшуючи розгойдування. Крім того, рух, поступ, придає психологічної рівноваги. Розгойдування на хвилях без вітру можуть продовжуватися досить довго, якщо хвилі приходять з іншого місця, де дує вітер. Такий стан океану – серйозний іспит на витривалість. Але найбільший іспит – це коли нема ані вітру, ані хвиль. Якийсь час насолоджуєшся тишиною, спокоєм і величною гладдю океану. Потім починаєш направляти різні неполадки, які важко зробити під час руху. Після цього, готуєшся смачний обід, що також складно зробити в русі. Затим бешся за книжку на якийсь час. А тоді починається чекання на вітер. І це може продовжуватися кілька днів. Всередині наростає психологічна напруга, з якою важко справитися. До певної міри її можна зняти подзонивши до когось, або подивися фільм на компютері – але це тимчасово. Коли є компанія – можна випити пляшку вина, поговорити. Але, знову ж таки – це тимчасово. Якщо не вміти керувати чеканням – це проблема, особливо для сучасних мореплавців-одиночників, які живуть у суспільстві “instant gratification” – коли натиснувши кнопку на комп’ютері можна моментально полагодити якусь справу, а за сім- вісім годин перетнути океан. Тимчасова відсутність інтернету викликає подібне роздратування і внутрішню напругу, як і відсутність вітру. А коли приходить , нарешті, довгоочікуваний вітер і човен рухається під всіма вітрилами – охоплює неймовірна радість і відчуття щастя . Але чому мій внутрішній стан залежить від присутності або відсутності вітру? Два тижні замало, щоб відповісти на це питання.
19 серпня
