Фіджі. Прибув ще до заходу сонця. Краще не могло бути.

Якраз коли треба було повертати до карантинної стоянки, вітер помінявся і майже вся дорогу – чотири години – вдалося пройти під вітрилами замість шумного двигуна. Хвиль не було, швидкість сягала деколи шести вузлів, світило сонце – перфектно, як кажуть ураїнці Америці.

Постійно був контакті з Мелою – моїм агентом на Фіджі. Вона полагоджує всі офіційні питання, а їх багато. А з появою віруса – ще більше. Хоч вона й коштує грошей, але я вважаю, що вони добре потрачені.

Мела написала, що завтра зранку прийде медична служба. Всі служби тут платні, а на вихідні дні ціна за послуги збільшується значно. Я просив Мелу не призначати відвідини офіційних органів на вихідні. Можливо колеги медики не беруть додаткову плату? Побачимо.

Після щоденних шквалів остінного тижня перша спокійна ніч на якорі видається раєм. Справді, тут дуже спокійно. У всякому випадку в цей момент. Всього кілька човнів кругом мене і повно місця – не трава хвилюватися, що якір може не тримати човен на місці у випадку сильного вітру – є куди дрейфувати. Мальовничий захід сонця над невеликим островом з пальмами на фоні неба.

Сього дні ляжу спати на палубі.