Це має бути найдовший перехід – понад 3000 миль по прямій, а в реальності – біля 4000. Я досить оптимістично назвав один місяць часу щоб дійти до Французької Полінезї, острів Ґамбієр, коли виповнював документ на вихід з Чілі. Тепер бачу, що це нереально.
Другий день іду на північ замість заходу, щоб уникнути сильного зустрічного вітру, який очікується через два дні. Час, коли я йшов напряму до пункту призначення пройшов після мису Горн. Тепер вибираю зробити обхід в кілька днів, ніж скакати на хвилях десять годин.
До того ж треба досягти зони попутніх торговий вітрів, яка починається нижче 30 градуса.
Цікаво, що мій маршрут в більшості співпадає з маршрутом Джошуа Слокам. Правда він вийшов з Бостону, а я майже з з Ню-Йорку і тиждень піднімався до Бостону, опісля чого повернув на схід. Після острову Робінзона Крузо (тоді він називався Хуан Фернандез) Джошуа пішов на північ (куда я тепер іду) до зони торгових вітрів, а потім до Маркіз. Цей відрізок зайняв у нього 43 дні і ще додаткових 28 днів до Американського Самоа, бо на Маркізах він вирішив не зупинятися.
