Півпершої ночі. На південному заході справді світла полоса всю ніч – сонце на ховається далеко.

Вчора добрий вітер дув до десятої вечора і допоміг мені пройти за Ісла Ґранде в сторону мису Горн. Потім почав мінятися на зустрічний і скоро “скис”. Почали хлопали вітрила. На цей раз я довго не чекав, скинув їх відразу і пішов спати. Хотілося б дійти до Горну сьогодні до вечора, щоб побачити цей камінь і зробити фото. Але це вже як вийде. Я можу перечекати ніч до ранку біля нього, а потім рушити до Порту Віліямс.

Опівночі я відчув, що вітер почав прибувати, вийшов назовні і відновив вітрила. Буквально через секунду ми вже рухалися чотири вузли проти західного вітру. Але я цим дуже не переймався, бо знав з прогнозу, що поступово вітер почне заходити на північ і наша траєкторія вирівняється. Єдина незручність – йдем правим галсом і я буду скочуватися з ліжка в прохід, бо ліжко на правому боці, а ліве завалене вологим одягом – пройшов короткий дощ і я встиг намокнути.

Вітер зустрічний, з заходу. Тому вперед я майже не пройшов. В цьому випадку немає значення, яким галсом іти. Після півгодинної боротьби з силою земного тяготіння щоб не скотитися з ліжка, вийшов назовні і змінив галс. Якщо не можу рухатися вперед, то хоч подрімаю.

Кожних 15-20 хвилин перевіряв, що робиться довкруги. Два пасажирські кораблі вийшли з Біґел каналу і пішли на північ. В четвертій годині ранку вийшов назовні, бо сильно гойдало. Вітер стих, але залишилися хвилі з заходу чотириметрової висоти, круті і короткі. Енея кидало у всі сторони і він не слухався руля. Вітрила хлопали, бо гойдало. Залишалося лиш чекати на зміну і підсилення вітру. Накрапав холодний дощ. Здавалося, що от-от він перейде у мокрий сніг.

Дві години пізніше нічого не змінилося, хіба що хвилі стали трошки меншими. Зі скрипом і хлопанням вітрил нас поступово зносило назад на північ. Автопілот вибило від розхитувань – включився звуковий сигнал – хоча я в цей момент і не користувався ним.
Не хотів би я бути тут при вітрі 40-50 вузлів.

Єдине, що можна було зробити в таких обставинах – це каву.

Кава була добра, але не вирішила проблем. Виглянув назовні і побачив свій віскі-поул (роздвижна палка з гачком на кінці) за п’ять метрів від човна – розгойдування зірвали її з кріплення і кинули в океан. Я кинувся заводити двигун, щоб підійти ближче і витягнути втрату, але не встиг. Через три хвилини вона зникла з поля зору, напевне втонула. Це вже друга. Першу втратив ще біля Ню-Йорку.

Двигун не виключив – він помагає тримати човен проти хвиль. Тоді менше розгойдує.

Через півгодини раптово з’явився вітер з півночного сходу. А ще через півгодини ми вже могли рухатися в сторону мису, хоча і півколом, піднімаючись і скочуючмсь з високих хвиль, які бігли з заходу, проти вітру і нашого напрямку руху, і стикалися з новими, меншими хвилями з північного сходу, утворюючи сконфужене море. Можна піти подрімати.

Вчора мене супроводжували два тюлені, пізніше – дельфіни. Також бачив зовсім маленького пінгвінчика, що винернув на кілька секунд з води.

Деколи на човні досить багато праці для однієї людини. Перші кілька місяців новачок-одиночка ще не знає правильних дій в різних ситуаціях. Деколи робить зайве, деколи не робить необхідне. Виникають втрати. Наступних кілька місяців він вже знає, коли і що треба робити, але деколи уникає через лінь і незручність ситуації. Наприклад коли в шторм вночі треба йти на ніс човна щось укріпити, бо може змити хвилею він сподівається, що не змиє до ранку. Після цього періоду і достатньої кількості втрат цінних речей і поломок, він вже знає що і коли робити і робить необхідне. Втрати і поломки зменшуються до мінімуму, але все ж трапляються через неуважність. Кожна потенційно неблагополучна ситуація подає знак перед тим, як статися. Уважна людина цей знак замічає і виправляє ситуацію.