Під ранок швидкість вітру зменшилася до нормальних 15 вузлів. До того ж ми повернули західніше, а вітер східніше. Це нарешті дало змогу іти курсом reaching – коли вітер дує збоку. Тоді хід човна плавніший і швидкість вища. За прогнозом це мало статися чотири дні тому.

Розібрався з опріснителем, опріснив воду і на повний водяних банк – він був майже порожній. Є складність запустити опріснителем після довгого періоду недії. Наскільки я уявляю, створюється повітряна пробка між первинним насосної, який подає воду з океану, і фільтрами опріснителя. Тому вода не поступає через фільтри і дальше по системі. По оригінальній схемі опріснитель мав мати свій власний первинний насос, але поскільки я забрав другий кондиціонер з кормової частини, то приєднав водяну трубу від нього до фільтрів опріснителя і вживаю кондиціонерний водяних насос як первинний. Можливо треба додати шунт з клапаном, щоб випускати повітря з системи на старті.

Опріснення займає десь біля години і насос працює від 110 вольт, тобто від генератора. Від нього також живиться кухонні електрична плитка. Я скористався нагодою і зварив вермішель – давно цього не робив. А також прийняв душ – готуюся до приземлення. 

Під вечір на заході сонця нас обігнав вантажний корабель “Bomar Resolute”. Він мусив змінити курс, бо йшов прямо за нами зі швидкістю втричі вищою ніж наша. Також направляється в Сальвадор.  Ми йдемо вздовж східного берега Бразилії. Його не видно на відстані 25 миль, але вночі видно зарево над містами від нічного освітлення.