Мені пригадалося, що я десь про читав про Канари з точки зору яхтсмена. І справді – відкрив одну з небагатьох друкованих книжок, які є на борту, і знайшов це місце. У книжці “Мис Горн, логічний шлях” Бернарда Монтес’є (мій переклад назви книжки) автор описує якраз Гранд Канарія і якраз Лас Палмас. Його враження 1965 року від Гранд Канарія можу порівняти з моїми 2019 року від Азорських островів.
Тепер Канари інакші – забагато цивілізації. Я радий, що пішов звідти.
Проте вихід був невчасними, як показали події. Треба було виходити в понеділок зранку, а не в неділю під вечір. Після перших п’яти годин спокійного плавання почалаася шквальний вітер. Як звичайно, я недооцінив прогноз погоди. Замість прогнозованих 24 вузли мене зустріли 30-35 з поривами під 40.
На вітрильнику розрізняють правдивий вітер і той, що відчувається. Правдивий, це вітер що вимірюється в нерухомому стані. Якщо ж об’єкт рухається проти вітру, то до правдивого вітру додається швидкість руху і відчувається, ніби вітер сильніший ніж насправді. Так само, коли рухатися за вітром, здається ніби він слабший, ніж насправді.
Тому, що ми рухалися за вітром, до речі, з неймовірною швидкістю для Енея – деколи понад 15 вузлів, сила вітру не так відчувалася і я насолоджувався швидкістю і потужністю хвиль, особливо, коли човен сефінгував. Але не довго. Через кілька годин після сильного пориву почувся незвичних звук спереду. Присвятивши ліхтариком, побачив, що одне з вітрил порвалося. Спробував скрутити вітрила, щоб зменшити їх площу, але вітер був занадто сильний, а канат, який скручує – закороткий, бо зроблений для одного а не двох вітрил. Крім того, виявилося, бейбістей, який ремонтувався на Азорах, знов почав рватися, на цей раз внизу. В результаті з одного вітрила на ранок стало два. Це означає додаткову і не плановану зупинку на островах Капе Верде для ремонту.
